РОЗДІЛ ДРУГИЙ

МОСКОВСЬКИЙ БОЛЬШЕВИЗМ НИЩИТЬ УКРАЇНУ

Вмисний голод в 1932-1933 роках

Нікіта Хрущов у своїх споминах свідчить, що московські большевики завзялися знищити незалежний хліборобський стан в Україні і насильно загнати українських селян до комуністичних колгоспів чи совхозів, що нагадували їм царську панщину.

Але українські селяни спротивились такому наказові Кремлю і ставили йому завзятий опір, бо не хотіли стати невільниками на своїй прадідній землі. Тоді кремлівський сатрап Сталін вислав на українські села своє військо і всяку босячню з наказом забрати від селян всі плоди їх землі, навіть конечне до засіву зерно, і внаслідок цього в 1932/33 рр. настав вУкраїні великий голод, який спричинив страшну голодову смерть 6-х мільйонів людей, а коло 9 мільйонів "упертих селян" вислав на Сибір.

Вістка про цю жорстокість дійшла найперше до Галичини, і вся українська ієрархія з митрополитом Андрієм Шептицьким у проводі написали збірне послання-заклик до всіх людей культурного світу. Вони писали:

“Україна в аґонії. Народ вмирає з голоду! Людоїдна система державного капіталізму, основана на несправедливості, обмані, безбожництві й перекупстві, привела багату країну до повної руїни. Його Святість папа Пій ХІ, голова Католицької Церкви, гостро протестував проти всього, що в большевизмі противиться Богові, християнству та людській природі й напімнув увесь католицький світ перед страшними наслідками таких злочинів.

Ми долучуємось до того протесту. Ми бачимо наслідки комуністичного режиму і з кожним днем вони стають страшніші. Вид цих злочинів викликує жах у людській природі і стинає в жилах кров. Не будучи в силі дати нашим умираючим братам матеріяльну поміч, (большевицька влада не дозволила посилати дари в Україну - І.Н.), просимо мирян призивати з небес Божу поміч молитвами, постами, умертвеленнями та іншими ділами. Воднораз протестуємо перед цілим світом проти переслідування дітей, убогих, хворих і невинних.

З другого ж боку, взиваємо гонителів перед суд Страшного Бога! Кров замучених голодом і поневолених селян, що управляють Українську землю, кличе до небес про помсту, і скарги напіввиголоджених женців досягнули Бога на небесах. Ми благаємо християн світу, усіх хто має віру в Бога, а головно наших братів, долучитися до нашого протесту та розголосити нашу скорб в найдальші закутини землі. Ми також просимо всі радіовисильні рознести наш заклик по всьому світі. Може він досягне пограбовані й опустілі хати голодуючих і переслідуваних. Бодай сама думка, що про них не забувають, з ними співчувають та їх піддержують своїми молитвами далекі брати - стане для них потіхою в невимовних терпіннях та неминучій смерті.

Всі ви страждаючі, голодні й умираючі, моліться Всевишньому Богові і нашому Спасителю Ісусу Христу. Приймайте ці терпіння як покуту за ваші гріхи й гріхи світу, повторяючи з нашим Господом: “Хай буде воля Твоя, небесний Отче!” Смерть добровільно прийнята з рук Бога з святою офірою, що злучена з офірою Xриста заведе вас до раю і принесе спасения Душі. Покладіть усе ваше уповання на Бога! Дано у Львові в празник св.Ольги, в липні 1933 року”.

Так промовили українські католицькі владики до сумління культурного світу в обороні своїх православних братів. Цей голос походив не лише з глибини християнської любови, але був також виявом глибокої національної свідомости синів одного великого народу.

Большевики руйнують Західню Україну

Внаслідок підписання пакту неаґресії, 23 серпня, і приязни, 28 вересня 1939 року, Гітлера із Сталіном, большевицька армія зайняла Західню Україну. І вони негайно почали нищити всі прояви українського організованого національного життя, а особливо атакувати нашу Церкву. Митрополит Андрій узяв провід народу у свої досвідчені руки. Скоро почалися масові арешти, ув'язнення, тортури, розстріли та вивози українських невинних людей на Сибір.

У своєму звіті папі Пієві ХІІ від 16 серпня 1941 року митрополит Андрій описував терпіння своїх священиків і мирян. Він подав, що за двадцять два місяці большевицької окупації (вересень 1939 і червень 1941 рр) в його архиепархії число ув'язнених доходить до 250 тисяч і, напр., в самому Львові знайдено 6 тисяч змасакрованих в'язнів у підземеллях тюрем, а між ними були й священики. За його даними, в двох інших епархіях, Перемишлі і Станиславові ув'язнених або замордованих також 250 тисяч людей. Разом пів мільйона жертв жорстокости.

Після другого приходу большевиків в Україну вся українська католицька церква, включно з Закарпаттям, була знищена, а радше загнана в катакомби. Всі єпископи арештовані й вивезені, деякі замучені, так що тільки два з них залишилося в живих. Така сама доля зустріла тисячі священиків і десятки тисяч мирян. Багато з них повмирало смертю ісповідників, а більшість були вислані на Сибір на каторжні роботи. І чимало з них мучаться там досьогодні день-і-ніч призиваючи Божої помочі.

Полководець міжнародних збройних сил про большевиків

Основою ладу цивілізованих народів світу є віра, що Бог створив усіх людей рівними і кожній людині та всім народам дав незаперечні права до житя, свободи і щастя. І хто заперечує чи відбирає ці Богом дані права, тоді кожна особа чи весь народ підлягають у своєму сумлінню важкому обов'язкові ці права боронити. І це є віковічне переконання всіх народів світу.

Найкращим прикладом такого віковічного переконання в модерних часах був напад большевиків на Південну Корею (а в теперішньому році напад на Афґаністан) й ухвала Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй вигнати їх звідти міжнародною збройною силою.

Начальний вождь міжнародніх збройних сил у Кореї, генерал Матвій Риджвей, один із найбільших полководців ЗСА, у своєму зверненні до вояків VІІІ Американської Армії вияснив причину їх боротьби проти комунізму в Кореї.

"Для мене справа ясна, - писав ген. Риджвей. І тут не йде про якесь місто чи село в Кореї, бо посідання реальности тут ніпричому. І справа не обмежується лише до свободи наших союзників в Південній Кореї, яких лояльність і відвагу серед найважчих трудів боротьби ми бачимо. Їх свобода є символом багато ширшої проблеми, що включається в неї.

Дійсна проблема в тому, чи сила західньої цивілізації, якій Бог дозволив розвинутись у дорогих нам країнах, переможе і знищить комунізм, чи володіння людей, які розстрілюють полонених, поневолюють своїх громадян і понижують гідність людини, замінить володіння тих, яким людина і її особисті права є священні; або ми переможемо під Божим проводом і опікою, або згинемо в бездушному животінню безбожного світу.

В заключній аналізі, сьогодні рішається справа Кореї; чи комунізм або особиста свобода переможуть, чи втеча переляканих людей, якої ми були тут свідками, буде здержана, чи хтось будь-коли в майбутньому кине наші улюблені родини в безодню нужди і безнадії.

Все це справи, за які ми боремося. Ще ніколи члени жодної військової команди не мали більш важливого виклику, як ми маємо, або кращої нагоди показати себе і наш народ з найкращого боку. І лиш так віддамо найбільшу честь нашій військовій професії і тим відважним предкам, що привели нас на цей світ!"

Таку високу думку мав великий син американського народу і начальний вождь союзних військ у боротьбі проти комунізму в Кореї. І таку саму думку мали всі члени, старшини, підстаршини і стрільці, Першої Української Дивізії Української Національної Армії в боротьбі проти большевиків за волю свого народу.