Вступ

Ця низка моїх спогадів за період від вересня 1943 до 1947 року включає в себе мої переживання і враження з тих часів, коли нас вишколювали, щоб зробити з нас боєздатну військову одиницю, а згодом кинули в горнило II Світової війни. Бої завершились полоном. Ці спогади я написав ще раніше і тримав у чорновиках, бо зі свого досвіду знаю, що при щоденних турботах і змінах, все пережите помалу забувається. Тепер, маючи більше вільного часу, поки голова і руки ще працюють, я взявся переписати все те, що я раніше написав на чорновиках, дещо додаючи в міру того, як це я вдруге переживав і що ще зміг собі пригадати.

Може хтось, читаючи написане, буде мати закиди, що вживаю надто багато німецьких термінів, коли їх можна подати в українському перекладі. Наприклад, військові звання як "уштуф" та інші. Я дотримуюсь того, що такими вони були, так ми їх називали і по-українськи не можу дати найбільш точного відповідника, бо ми самі ще не маємо порядку у званнях, то не варто "мішати горох з капустою" - раз по-німецьки, раз по-українськи. Зрештою, хто не розуміє, або не знає цих термінів, не мусить вникати у їхнє значення. Я передаю події тих часів так, як я їх пережив, будучи "сірим" стрільцем "з хлібником і мішком для патронів". Можливо, що не все буде подано в суворому хронологічному порядку. Але чи хтось міг уважно стежити за їхнім перебігом, коли не знав, чи виживе і вийде цілим з цієї круговерти і всі його помисли будуть опісля нормально працювати. Я не претендую на славу письменника, але вважаю своїм обов'язком передати сучасникам і нащадкам те, що я бачив і пережив як свідок і учасник подій.

 

Автор